Втілення мрії про прекрасний сад неминуче зустрічається із природними (або екологічними) умовами Вашої ділянки й ними ж обмежується. Мікроклімат, рельєф, гідрологія й гідрогеологія, характер наявної рослинності можуть бути різними навіть на двох сусідніх ділянках. Без обліку екологічних умов конкретної ділянки безглуздо говорити про його озеленення й благоустрої.
Не багато уявляють собі, як велика строкатість ґрунтових умов, наприклад, на території Московської області: від тайгових підзолистих ґрунтів - на півночі, до степових чорноземних - на півдні. Північ і північна захід зайняті суглинними ґрунтами, що перемежовуються із супесями. На сході широко поширені торф’яні ґрунти на легких породах, а на південно-заході й заході - важкі суглинні й глинисті ґрунти, при озелененні, що часто вимагають меліоративних робіт. На прирічкових терасах Оки й Москви - ріки розвинені, як правило, легкі піщані й супіщані ґрунти з низкою водоудерживающей здатністю… Така мозаїчна картина, безсумнівно, змушує враховувати екологічні умови місцевості для споконвічної розробки концепції озеленення ділянки й, відповідно, організації функціональних зон, проведення тих або інших агротехнічних заходів і багато чого іншого, включаючи вироблення заходів щодо відходу за насадженнями згодом.
Яким би досвідченим садівником і городником ви не були, визначити по зовнішньому вигляду ґрунтові умови ділянки можна досить умовно. Тому корисно й часто необхідне проведення попередньої ґрунтово-екологічної експертизи. Це особливо важливо, якщо будинок призначений для постійного проживання. Кваліфіковану експертизу в стані провести тільки відповідні фахівці, тому що для цього буде потрібно проведення спеціальних ґрунтових аналізів у лабораторії.
Піщані ґрунти добре прогріваються сонцем, водо- і повітропроникні, але в той же час швидко пересихають, погано втримують вологу й не піднімають її з нижніх шарів. Піщані ґрунти небагаті, мінеральні речовини з них швидко вимиваються. Глинисті ґрунти важкі, погано й довго прогріваються сонцем, мають низку воздухо- і водопроникністю й високою вологоємністю, у той же час при висиханні здатні піднімати воду з нижніх шарів у верхні. Мінеральні речовини в ґрунті добре втримуються. Глинисті ґрунти досить багаті, однак, їхня структура несприятлива для рослин, втім, так само, як і структура піщаних ґрунтів. Ще одна важлива характеристика - кислотність ґрунтів. Одні рослини віддають перевагу ґрунтам від слабокислых до нейтральних (дицентра, гравілат, різні види ломикаменів, гвоздик, примул, флоксів, а також газонні трави), інші - краще ростуть на нейтральні й слабощелочных (анемони, вероніки, ромен, гейхера). Деякі рослини - півонії, айстри, левкої, троянди, хризантеми - благополучно вирощують на злегка лужних, нейтральних або слабокислых ґрунтах.
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55